Вшанували пам’ять Бориса Мозолевського

«Які проходять люди неповторні.»
Ліна Костенко
4 лютого небайдужі до історії рідного краю нікопольці вшанували пам’ять великого українця, унікального археолога ХХ століття світового значення, геніального поета України-Скіфії Бориса Миколайовича Мозолевського (4 лютого 1936р. – 13 вересня 1993р.).

Пам’ять вшанували не тільки покладанням квітів до меморіальної дошки, встановленої в честь восьми десятиріччя з дня народження Бориса Миколайовича на приміщенні Нікопольського краєзнавчого музею,  а й до гранітної стели, перенесеної з археологічного табору Мозолевського на річці Базавлук, де працював і полюбляв відпочивати та зустрічатися з друзями Борис Миколайович, встановленої біля музею. Учасники акції відвідали залу археології та давньої історії, в експозиції якої знаходяться особисті речі та видані наукові і художні праці Мозолевського.

Повідомили про вшанування пам’яті дружину – Віру Данилівну Мозолевську, яка проживає в м. Києві. Вона висловила глибоку вдячність нікопольцям, а особливо покровцям за те, що вони не забувають , а навпаки, увіковічнюють, тобто вивчають і популяризують знання про  унікальні археологічні знахідки експедиції Б .Мозолевського. Адже він з 1969 по 1992 рік незмінно очолював Орджонікідзівську археологічну експедицію. І ця земля подарувала дивовижне творіння людських рук і духу – золоту скіфську пектораль середини 4-го століття до н.е, . Пектораль прославила Україну і Нікопольщину на весь світ, ставши символом нашої давньої історії.

Поспілкувавшись з Вірою  Данилівною, перед нами постав образ Бориса Миколайовича, як людини щирої і ранимої, впертої і бунтівної, але глибоко в душі – ніжної і життєлюбної, здатної оцінити найменше добро і щирій порух, глибоко відчути горе і несправедливість. Це ехо пам’яті нікого не залишило байдужим…

 05.02.2018. м. Нікополь,
Антоніна Косих, к. філос.. н., доцент ПВНЗ «НЕУ», громадський діяч.