СЕРГІЙ ШУВАЄВ: “СЬОГОДНІ НАЙБІЛЬША ПІЛЬГА ДЛЯ КОМБІНАТУ – ЦЕ НАЯВНІСТЬ РОБОТИ І МОЖЛИВІСТЬ ПРАЦЮВАТИ”

Про цінність такої можливості, яку у своїй цитаті озвучив Голова правління АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК” Сергій Шуваєв, ми навіть не задумувались до 24-го лютого 2022 року… Для майже 4 тисяч працівників Покровського гірничо-збагачувального комбінату зайнятість у такий надскладний для країни час стала справжнім спасінням від страху, розгубленості, відчаю, самотності. Ще – натхненням, тому що робота та її оплата стали не тільки способом прогодувати родину, а й можливістю допомагати армії, яка відчайдушно захищає неза

     Військові дії, якими охоплена вся Україна, не оминули і наше підприємство. Колектив комбінату з перших днів війни включився в активну роботу “на всіх фронтах”. Наша позиція єдина – спільна Перемога України над російським окупантом, і ми робимо для цього все можливе. Тож, давайте сьогодні, напередодні Дня гірника та металурга, поговоримо про ті “фронти”, які тримає наше підприємство. Для цього мали можливість взяти компетентне інтерв’ю у його керівника Сергія Шуваєва та виконуючого обов’язки технічного директора Сергія Котія.

 – Доброго дня, Сергію Павловичу. Що для вас, як для звичайної людини і керівника великого підприємства, змінилось з початком військового вторгнення російського агресора на територію України?

     – 24 лютого 2022 року – це дата, яка назавжди залишиться в пам’яті кожного українця. Розгубленість, страх, відчай – дуже складний період. Що стосується роботи комбінату, то до нас, дякувати Богу, не дійшла перша хвиля наступу. Тисячі разів треба говорити спасибі Збройним Силам, за те, що вони зуміли зупинити російську навалу на тих рубежах, на яких окупанти сьогодні знаходяться. Будемо сподіватись, що вже у найближчий час поряд з нами не буде ворожої сили. Попри війну, наш комбінат продовжував працювати і виконувати свою виробничу програму.

     – Чи вдалось утримати звичний робочий ритм, налаштувати трудовий колектив на продуктивну роботу?

     – Від певного хаотичного сприйняття розвитку подій до сьогоднішнього, тривожного, але усвідомленого стану, кожному з нас довелось пройти великий і складний шлях. Сьогодні я вже можу говорити про те, що колектив комбінату зумів гідно його подолати, бо ми трималися разом і мали роботу. Якщо, не приведи Господь, нам довелось би зупинитись і сидіти по домівках, то ситуація була б набагато гіршою у всіх аспектах – матеріальному, моральному і фізичному. Все ж таки, щодня виходячи на роботу, ми розуміли, що треба відставити паніку на задній план і наполегливо працювати заради родини, заради стабільності економіки, заради допомоги армії, яка нас захищає. Важливо було розуміти, що поряд є колеги, з якими можна поділитись своїми страхами, думками, сумнівами, порадитись. Колектив у даному питанні, я вважаю, зіграв ключову роль. Можу сказати, що панічні настрої були, але завдяки тому, що ми щоденно разом працювали, намагаючись тримати звичний ритм, зуміли їх подолати. А те, що вони були – на мій погляд, абсолютно нормальне явище, адже ніхто з нас до цього року не переживав війну.

 – Чи довелось змінювати пріоритети в діяльності підприємства? Так би мовити, обирати інший курс у зв’язку з важкою ситуацією в країні?

     – Відповідаючи на це запитання, я б почав словами однієї з пісень “Час обрав нас…”. Тому у нас не було іншого виходу, крім того, що приймати ситуацію, включатись у боротьбу і пристосовуватись до реалій сьогодення. Ці реалії, я вам скажу, стали набагато складнішими, ніж у мирний час. Перш за все, маю на увазі забезпечення ресурсами для утримання підприємства на плаву. А їх комбінат споживає дуже багато. Особливо – електроенергії та паливно-мастильних матеріалів (ПММ). Вартість електроенергії залишилась на ринковому, довоєнному, рівні. Воно і зрозуміло, бо Україна забезпечена власною електроенергією у повному обсязі, чого не скажеш про ПММ. Ворог навмисне відібрав у нас можливість користуватись власними нафтопродуктами, цілеспрямовано і масово знищуючи відповідні підприємства та шляхи їх постачання залізницею. Суттєве звуження логістичних шляхів завезення в Україну ПММ через західний кордон значно ускладнило їх закупівлю для комбінату і призвело до здорожчання практично удвічі. Також маємо низку проблем із придбанням потрібних для виробництва ТМЦ. Особливо це стосується запчастин для гірничодобувного обладнання, основним виробником яких був Новокраматорський машинобудівний завод. На жаль, через війну він припинив свою роботу. Це стало причиною неможливості комплектації деяких запланованих ремонтів наших екскаваторів. Таким чином, ми змушені були перенести капремонт роторного комплексу №4 з травня на невизначений термін і ремонтувати ЕК №175 шляхом відновлення вживаних елементів. В цілому наша ресурсна база значно зросла в ціні, що призвело до збільшення витрат на виробництво і, як наслідок, – підвищення собівартості продукції комбінату. Тим сьогодні і обумовлений жорсткий контроль за витратами всіх видів ресурсів, особливо – ПММ. Керівники структурних підрозділів підприємства повинні чітко розуміти таку істину: щоб працювати і надалі, потрібно це робити максимально ефективно, економлячи буквально всі ресурси!!!

  – Чи скоротились інвестиційні програми, у зв’язку з ускладненням економічної ситуації на комбінаті (особливо цікавить ПТР)?

     – Так, нам довелось переглянути програму технічного розвитку підприємства, скоротивши її з 308 млн грн до 120 млн грн. Але це не програма зупинки комбінату, це програма направлена на те, щоб стійко та впевнено працювати не тільки сьогодні, але і в наступному році. Вона містить в собі капітальні ремонти збагачувального та гірничорозкривного обладнання і цілу низку інших програм, які зупинити не можна. Не припиняємо виконувати навіть деякі інфраструктурні проекти. Яскравий тому приклад – продовжуємо масштабну реконструкцію нашого прекрасного басейну “Дельфін”, відновили роботи з ремонту автодороги “Катеринівка-Старозаводське”. Плануємо придбання нової техніки. Більше того, сьогодні вже готується виробнича програма на 2023 рік. Поки що, звісно, ми розглядаємо вузькі напрямки. Хочу додати, що з початком війни значно ускладнилась і ситуація з автотранспортом, який знаходиться на балансі комбінату. Суть проблеми полягає в тому, що 24 одиниці колісної техніки ми відправили на фронт. Серед них – 9 автобусів, 4 технологічні машини та інші, не менш потрібні для нашого виробництва. Сьогодні нам їх дуже не вистачає, певні незручності відчувають на собі працівники під час їх доставки на робочі місця. Є проблеми і з виконанням виробничих завдань, зокрема – авторозкривом та переекскавацією у карбонатних кар’єрах, через дефіцит технологічних вантажівок. До перелічених додається неможливість продовжувати експлуатувати техніку виробництва країн агресорів – росії та білорусі. А таких одиниць з 280 існуючих в АТЦ – більше третини. Ми не маємо жодного морального права постачати запасні частини на ці автівки, тому розбираємо їх, використовуємо внутрішні резерви. З огляду на ситуацію, питання постачання техніки для комбінату та її ремонту є одним з найбільш актуальних на порядку денному. І ми вже сьогодні відпрацьовуємо напрямки постачання нової авто-, кар’єрно-дорожньої та іншої необхідної нам техніки, щоб наступного року оновлювати свій парк та забезпечувати дієздатність комбінату сучасним обладнанням. Не знімаємо подібних завдань і на друге півріччя нинішнього року: плануємо придбати 2 автокрани, по 2 вахтових і пасажирських автобуси, машину швидкої допомоги.

  – Війна стала на заваді виконання намічених виробничих планів у І півріччі непростого 2022 року?

     – Ні, не завадила. Колектив спрацював злагоджено, упевнено, можна сказати – на Переможній хвилі. Це стосується абсолютно всіх структурних підрозділів. Я дуже вдячний колегам за те, що попри війну, зуміли акумулювати сили і спрацювати на потрібний результат. А чого саме ми досягли на виробничому фронті в цифрах і фактах, більш докладно розповість Сергій Григорович Котій.

  – Сергію Григоровичу, доброго дня. Тож, Вам слово.

    – Вітаю вас. Хочу одразу сказати, що з плановими показниками за І півріччя 2022 року впорались всі основні підрозділи комбінату. За винятком авторозкриву в карбонатних кар’єрах, на це вже звертав увагу Сергій Павлович. Давайте розпочнемо з фабрик. Згідно з Наказом №1, за 6 місяців поточного року вони мали випустити 281,5 тис. тонн валового концентрату, а за фактом виробництво досягнуто на рівні 285,9 тис. тонн. І це з урахуванням того, що наші збагачувачі взимку були зупинені на проведення ремонтів та зміцнення потужностей із залученням ТМЦ на суму майже 23 млн грн за 6 місяців. Тільки от готова продукція комбінату, у своїй більшості, не реалізується покупцям, а переміщується на накопичувальні склади.

  – Кар’єри ж протягом січня-лютого видобували і розміщували руду на складах. І тільки-но мали повертатись працювати за звичною схемою, розпочалась війна. Але наш трудовий колектив вона не зламала, про що свідчать успішні виробничі результати. Так, розкривні роботи виконані з перевищенням у більш ніж 1 млн м³. Їх об’єм склав 18 млн 189 тис. м³. Слід зазначити, що цей показник – свідчення успішної роботи всіх роторних комплексів. Правда, верхній р/к №6 Північного кар’єру не дотягнув до очікуваних цифр через розрив стрічки на відвальних конвеєрах. Але це не біда, бо пару днів том ми зупинили комплекс на пересування конвеєрів, протягом якого плануємо частково замінити стрічку та відремонтувати її. З видобутком руди обидва окисні кар’єри впорались, видавши на-гора 669 тис. тонн (+ 9 тис. тонн до плану).

– Крім планових завдань, ми здійснювали пересування конвеєрів на р/к №9 з паралельним виконанням ремонтних робіт на редукторі ротора та ходовій частині відвалоутворювача. Верхній комплекс Північного кар’єру, як уже зазначалось, наразі зупинено на пересування до кінця липня. Разом з тим, бригади РМЦ та колектив комплексу виконуватимуть роботи по заміні барабану та складових редукторів приводних станцій із засвоєнням ТМЦ на суму більше 20 млн грн. Нижні комплекси в обох окисних кар’єрах спрацювали нормально. Стан основної маси крокуючих екскаваторів підтримувався за рахунок поточних ревізій. Особливу увагу звернули на ЕК №175 Північного кар’єру під час зупинки на середній ремонт.

     – Карбонатні кар’єри – Олександрівський та Покровський не досягли виконання розкривних робіт через ускладнення з авторозкривом. Таким чином, маємо 3 млн 154 тис. м³ замість 3 млн 311 тис. м³. А от з видобутком руди у карбонатників все гаразд: + 4 тис. тонн до запланованих 250 тис. тонн. В обох підрозділах проводились і наразі продовжуються капітальні ремонти крокуючих екскаваторів. ЕК №136 Покровського кар’єру після 100-денного відновлення із засвоєнням ТМЦ на 36 млн грн, успішно повернувся до виконання виробничої програми. А от ЕК №131 Олександрівського кар’єру наразі охоплено капремонтом, із заміною компонентів на 6 млн грн. Підсумувавши всі витрати на відновлення гірничорозкривного обладнання у І півріччі 2022 року, можемо констатувати суму у 57 млн грн.

  – Всі перелічені показники, виконані роботи та залучені кошти свідчать про те, що трудові колективи, незважаючи на війну, спрацювали достатньо продуктивно. Сергію Павловичу, як цього вдалося досягти в умовах мобілізації чоловіків та зростання дефіциту персоналу?

     – Так, мобілізація до ЗСУ – той неминучий аспект роботи комбінату, якого нам не уникнути аж до завершення війни. На жаль, наших чоловіків, справжніх спеціалістів своєї справи, забирають на фронт. Якщо говорити з приводу дефіциту кадрів, то раніше, до початку бойових дій, начальники скаржилися на нестачу персоналу, а зараз ми такого не чуємо. Всі розуміють, де їх люди, і що саме завдяки їм ми маємо можливість працювати. Виходимо з цієї ситуації, приймаючи на тимчасово вільні та вакантні місця людей, котрі приїхали до Покрова з інших областей. Чоловіків беремо на роботу виключно після того, як вони стають на військовий облік. Таким чином, приріст чисельності ми сьогодні бачимо, він складає 88 осіб з початку року, але мобілізовано з нашого підприємства в рази більше. Хочу зазначити, що наші колективи наразі працюють у напружених умовах недоштату, але доки триває війна, інших рішень немає. Для того, щоб працював комбінат, потрібно триматись. І це мабуть важливо, як особисто кожному, так і в масштабах міста та району.

     – Звісно, адже робота нашого підприємства – це сплата податків і гарантія наповнення бюджету. Чи повністю комбінат виконує свої податкові зобов’язання у військовий час?

     – Ми, як і раніше, сплачуємо всі податки. Розуміємо, що на таким чином перелічені кошти держава має можливість забезпечувати армію, місто та район – нормальну життєдіяльність громад. Тому ні про які пільги у податковому плані ми не говоримо, вважаю, що наша найбільша пільга сьогодні – це наявність роботи.

  – Що стосовно соціальних гарантій для працівників Покровського ГЗК? Не довелось їх оптимізувати?

     – Ні, ми навіть не думали цього робити. Заробітна плата виплачується своєчасно. Право на відпустку та лікарняний залишається за працівником разом з відповідними виплатами, у тому числі – на оздоровлення під час відпустки. Розуміємо, що все здорожчало, але говорити про підвищення зарплатні сьогодні не доводиться. До речі, мобілізованим, згідно законодавства, ми теж виплачуємо середній заробіток, тому економічне навантаження на комбінат тільки зростає. Тим не менше, працюємо з надією на Перемогу. В жодному разі не зупиняємось. Маємо працювати і рухатись тільки вперед.

     – Знаємо, що з початком повномасштабної війни, на комбінаті було відкрито ще один важливий фронт – волонтерський. Можете докладніше зупинитись на цьому питанні?

     – Так, звісно. Наш колектив з перших днів війни не залишився осторонь її подій. Ми на хвилі загальнонародного піднесення, теж активно долучились до наближення спільної Перемоги України над ворогом. Розпочали з елементарних речей. На початковому етапі, коли у нас організувались блок-пости, які на той час були нашим єдиним захистом, ми відправились туди, дізнались про потреби і зрозуміли, що маємо допомагати їх задовольняти. У першу чергу, комбінат долучився до укріплення обороноздатності захисних споруд міста, залучивши для цього необхідну техніку та матеріали. Крім того, буквально з перших днів наші колеги добровільно або шляхом мобілізації почали відправлятись на війну. Ми тримали з ними постійний зв’язок і зрозуміли, що в армії реально не вистачає засобів індивідуального захисту – бронежилетів та касок. Вирішили підключитись до цього питання. Визнаю, було дуже непросто, але ми зуміли знайти оптимальні та ефективні шляхи закупівель якісних зразків бронеплит, на місці вже шили плитоноски, розвантажувальні жилети, зайвих коштів ніде не витратили. Потім відправляли їх нашим колегам на фронт. Повірте, це теж виявилось важко. Адже нам була необхідна саме адресна доставка. У цьому допомагали волонтери, рідні військовослужбовців, напряму виходили на зав’язок з нашими захисниками, щоб пересвідчитись у точній доставці. Цей непростий квест ми зуміли пройти. Сьогодні волонтерський напрямок, до якого долучились всі підрозділи підприємства, переформатувався в одну з виробничих задач.

     – Якщо із першочергово запитуваними засобами індивідуального захисту наразі ситуація налагодилась, то з’явились інші потреби – для колективної оборони. Вони дуже потрібні на позиціях наших бійців, армія ними не насичена, тому ми не маємо права відступати від допомоги у цьому напрямку. Наразі нашим бійцям потрібні біноклі, тепловізори, оптичні приціли (більше 70 тис. грн за одиницю), прилади нічного бачення (55 тис. грн за одиницю), квадрокоптери (66 тис. грн за одиницю). Це досить дорогі засоби. Для їх придбання теж доводиться проходити непростий шлях. Але ми його успішно долаємо і працюємо у цьому напрямку. Придбали навіть два автомобілі високої прохідності. Вони необхідні нашій армії у сучасній війні. Служать як для оперативного підвезення боєкомплектів, так і для швидкого вивезення поранених з поля бою та їх доставки до медзакладу. Це дуже важливо і потрібно. В середньому одна така машина коштує близько 100 тис. грн. Звідки ж кошти? Як то кажуть, скинулись усім світом. Двічі безпосередньо на рахунок ЗСУ відправляли одноденний заробіток працівників комбінату – це більше 4 млн грн. Збирали і готівкові благодійні внески в колективах. До такого волонтерського фронту активно долучився наш профспілковий комітет. Сьогодні, розуміючи, що все ще потрібні цільові постачання саме для наших працівників, ми знову перерахували одноденний заробіток у розмірі 1 млн 890 тис. грн, але вже на рахунок профспілки. Тепер з її бюджету, дотримуючись юридичних процедур, а за нинішнім законодавством профспілка має право перераховувати кошти на потреби Збройних Сил, купуємо потрібні речі для наших працівників-військовослужбовців. Вони нас захищають, а ми маємо забезпечувати їм можливість це робити. І дуже важливо, що у цьому питанні ми на одній хвилі з усіма трудовими колективами. Я вдячний кожному за єдину позицію, за командну роботу заради захисту наших хоробрих воїнів, заради нашої спільної Перемоги над російськими окупантами.

   – Не можу не запитати про перспективи. Війна триває… На думку, більшості експертів і з огляду на розвиток ситуації на фронтах, у найближчі місяці вона не закінчиться. Чи вплине це на подальшу діяльність підприємства? Які плани “на завтра” будує комбінат? Про яку стратегію роботи нашого колективу можна говорити сьогодні?

     – Війна впливає на всі сфери діяльності. Вона не обходить стороною і комбінат, і міжнародні економічні тенденції, позначилась і на ситуації ринку гірничо-металургійного комплексу. Попит на марганцеву продукцію суттєво знизився. Нашому підприємству доводиться, у більшій мірі, працювати на склад. Ми реалізуємо всього 20% того концентрату, який випускаємо на фабриках. У феросплавників – основних споживачів продукції комбінату, також є складнощі щодо реалізації, логістичних шляхів перевезення, через ведення бойових дій. Крім того, спостерігається світовий спад попиту на металургійну продукцію, падіння її вартості. Думаю, що це явище тимчасове. Є обґрунтоване сподівання на те, що до осені попит відновиться. Тож, живемо надіями на майбутній підйом попиту на марганцеву сировину. Так чи інакше, всі наші колеги-партнери також працюють, нехай і не на повну потужність, але зберігають робочі місця, достатній рівень заробітної плати. Ситуація, звісно, може змінитись у будь-який момент. Але на сьогодні у мене немає жодної інформації з приводу того, що комбінат готується до зупинки. Працюємо, активно входимо у друге виробниче півріччя. Продовжуємо реалізовувати інвестиційні, виробничі та соціальні проекти. Не припиняємо допомагати Захисникам і наближати нашу спільну Перемогу.

   – Буквально за декілька днів працівники комбінату відзначатимуть професійне свято – День гірника та металурга. Цьогоріч про святковий настрій говорити не доводиться, але все ж таки – життя триває. Що б Вам хотілося побажати трудовому колективу напередодні свята?

– Напередодні нашого свята, у першу чергу, хочу подякувати всім працівникам комбінату за ефективну роботу в І півріччі. Ми з вами дійсно міцно тримали свій виробничий фронт, тим самим досягли потрібного результату, навіть у таких складних умовах. Нехай так буде і надалі. Побажати хочу одного – професіоналізму українським воїнам – нашим колегам, котрі зараз знаходяться на фронтових позиціях, всім Збройним Силам України. Щоб вони знищували ворога, наближали наш День Перемоги і звільнення країни в цілому. Всім тиловикам – терпіння та витримки. Рухаємось вперед, тримаємось разом, бережімо себе і наші родини. Все, рано чи пізно, завершується, закінчиться і війна, в якій Україна обов’язково Переможе, бо разом ми з вами – могутня і незламна сила.

     Ми дякуємо нашим шановним керівникам за компетентні відповіді на важливі запитання. Підтримуємо кожне сказане слово та дію на благо підприємства, міста і країни в цілому.