О. Левченко| Вірші та спогади

О. Левченко| Вірші та спогади

А знаєш, що полегшує жити й від чого

зриває терпець? –

Не злість, голубчику, і не дурість,

а, віриш? – Спокій сердець,

Коли ти камінь, коли ти пристань і

вічний холодний штиль,

коли твої ледь помітні бризки –

беземоційний ширх,

Коли на серці розлогі схили,

мудрий спокій картин,

коли на сонці красиві брили

на тихий лягають на тин.

Нехай всередині поодинокі,

скали і бурі тінь,

Послухай, ти вигляд зроби, що спокій

править тобою всім!

І стане легше, відчуєш, жити,

Розмови, пояснення десь

І зникнуть і зможеш тоді лишитись

з собою таки увесь.

Залишити коментар

Відправити