Пам’ять нетлінна ...?

Меморіал Слави Рудника вважається центром селища. Не випадково братську могилу розташовано так, щоб пам’ятали.., ідучи у справах, чи просто прогулюючись парком. Як показав ранок третього травня, пам’ять – категорія священна не для всіх.

Слідами вечірнього "відпочинку" було позначено периметр усього меморіалу і навіть самої могили. За годину докази морального злочину було "знищено" комунальниками: прибрано, підметено. Але, як з сумом констатували працівники – ненадовго, до наступних сутінків.

-Що ви хочете – молодість!

Так, молодість… Молодими були і ті, кого у лютому 44-го бабусі сьогоднішніх "бешкетників" під обстрілами зносили до братської могили. Більшості не було і двадцяти. Про що вони думали в останні хвилини свого життя… напевне, про матерів і що… не даремно…

Так вже вийшло, що кожне наступне покоління ми мимохідь порівнюємо з попереднім. Не хочеться вдаватися до цього, але виходить, що у круговерті життя втрачається щось надзвичайно важливе. Можна звинувачувати час, та корені все-одно тягнуться з родини. Нашого бажання говорити про минуле, про бої і солдат, які так і не дочекалися Перемоги, говорити про пам’ять, яка, за законами вищої справедливості, повинна залишатися нетлінною. У протилежному, настане час, коли хтось пройдеться і нашими могилами…