Він прокладав дорогу пам’яті

4 лютого виповнюється 100 років від дня народження Почесного громадянина міста, Почесного голови ради ветеранів Георгія Олександровича Ліпатова.

За дивним збігом долі він народився у день звільнення Покрова від фашистських загарбників, його міста, де до останнього подиху залишався у солдатському строю. Легендарний голова ради ветеранів, разом з побратимами заклав підґрунтя великої справи, яку продовжено на роки.

Георгій Ліпатов народився у Миколаєві, родині суднобудівника. Його військовий обов’язок служіння Вітчизні було розпочато у 1938-му, коли після закінчення Ленінградського військово-інженерного училища був направлений до Харкова, 40-го окремого мото-понтонно-мостового батальйону 50-ї танкової дивізії.

Своє перше бойове хрещення командир технічної роти лейтенант Ліпатов отримав у страшні дні початку Другої Світової – 26 червня 41-го у складі 38-ї армії, відчувши увесь біль кровопролитних боїв. У боях на Дніпрі, під Волчанськом, лейтенанта Ліпатова було поранено. Свій подальший шлях солдат ішов у складі 39-ї армії калінінського фронту, а в грудні 42-го вже капітана Ліпатова призначають командиром 131-го окремого мото-понтонно-мостового батальйону.

Зі своїми побратимами він крокував воєнними дорогами від Данкова, що на Рязанщині, до Берліна. Ризикуючи життям, під ворожим вогнем розміновували території, аби побудувати мости, прокласти понтони для успішного просунення військ. Понтонери знали: від їхніх дій залежить життя тисячі солдат, успіх наступальних операцій. У лютому 45-го, за виявлену мужність при будівництві мосту через Віслу, наказом Верховного Головнокомандувача батальйону було присвоєно звання "Варшавський".

Мирний час для Георгія Ліпатова став продовженням військового обов’язку. По закінченню вищої офіцерської інженерно-мінної школи фронтовик продовжив службу у військах Прикарпатського, Уральського воєнних округів на Далекому Сході та о.Сахалін. У 77-му, офіцера у відставці, доля привела Георгія Олександровича до гірницького міста Орджонікідзе, де працював на підприємствах міста. Через десять років активної суспільної діяльності, у 87-му, людина неспокійного серця, він був поряд з побратимами, стоячи у витоків міської ради ветеранів, двома роками потому очоливши її.

Підвалини важливої справи закладалися у непростий період змін у країні, відсутності законодавчої бази. Для колишніх фронтовиків головним залишалося зберегти правду про війну, за ініціативи Георгія Ліпатова у раді ветеранів було створено прес-службу, роботу налагоджено на засадах військово-патріотичного виховання молоді.

У 2001-му Георгій Олександрович відійшов від справ, але до останнього свого дня Почесний голова ради ветеранів залишався вірним своїм поглядам. Загальна ж справа живе.

Цього року рада ветеранів відзначатиме 30-річний ювілей, про ветеранський рух розповідають експозиції міського музею, де вже не перший рік секретарем ради закладу є донька Георгія Олександровича Наталія Ліпатова-Костенко. Пам’ять жива про солдат великої війни, котрі писали історію Покрова, одним з яких залишається Почесний громадянин міста – Георгій Олександрович Ліпатов.

У статті використано матеріали з книги "Погляд крізь роки".

Прес-служба міського голови.