Кошик, наповнений доброти, щедрості, поваги, співчуття…
На вулиці сонечко припікає з раннього раночку, весело радіє життю. А серденько моє мліє, що не можу вийти і подивитися, як моє місто перетворюється на красу. Слава Богу, мене не залишають вчителі-колеги моєї рідної школи №6, прихожанки храму святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Вони несуть мені радість спілкування, спасіння від моєї самотності…, навіть про болі свої я забуваю…
Які тільки різноманітні зустрічі організовують дорогі мої дівчата для мене!. "Зустрічі" з благодатною природою. Ось і чергова зустріч.
"Прийшов" до мене в квартиру кошик, наповнений квітами, розкішною рубіновою черешнею, тендітними малинами і пахощами, пахощами…
Беру в руки цю чудову черешневу смакоту і згадую, як весною, в саме цвітіння садів, я виглянула у віконце, а там – пухнастий сніг на зеленому листі і на квіточках. А вистояли дерева і подарували людям плоди, такі щедрі, як ніколи. А все по Божій милості, на радість людям і мені. Я так радію і згадую, і заспівую "Росте черешня в мами на городі":
Росте черешня в мами на городі,
Стара-стара, а кожен рік цвіте.
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони не дякують за те.
Мамо! Мамо! Вічна і кохана …
Ви пробачте, що був неуважний,
Знаю, ви молитесь за мене
Дні і ночі, сива моя нене…
Живе старенька мати у Господі
Невтомні руки, серце золоте,
Щодня і дітям, і онукам годить,
Хоч рідко з них дякує за те.
Ну що ж про вдячність забувають люди,
Душа сліпа у щасті, а проте
Вони прозріють, але пізно буде,
Черешня всохне, мати одцвіте.
Тремтить моє серденько, що я не можу пригорнути свою стареньку маму, яка живе далеко від мене…
Розбираю щедрий кошик: маленька гілочка черешні з ягодами, гілочки м’яти цілющої, духмяна гірська лаванда… І дуже тендітний віночок із ромашок. Мої улюблені квіточки! І ягоди… Дивно… в такі хвилини здається, що і біль відступає, а серце співає, і слова самі від душі ллються, слова-рядочки:
Ромашки – це чудо, ромашки – це диво,
Це сонечка ніжний цілунок,
Далеких слідів відблиск білий,
Це посмішка долі в дарунок
Ромашка – це згадка про юність
З дитинства раділа цим квітам,
Ромашка – людської перлини відтінок,
Це тисячі тисяч прозорих росинок.
Квітка ця - не зрада, а навпаки кохання
Ох, скільки любові вмістилося в неї,
Такої ніжної, такої трункої…
А вона росте собі, і в ній сила чекання…
Сама собі радію: Бог послав мені слова віршовані, слова подяки. Я сама себе не впізнаю, дивлюсь на себе зі сторони і бачу радісну дитину, яка всьому радіє і за все дякує… А ще я вичитала нове слово "емпатія" (високий рівень співпереживання). Це слово стосується моїх дорогих дівчат… Нехай Господь береже ваше серце, береже вас і ваших близьких! Слава Богу за все!
З подякою щирою від душі. Віра Жук, м.Покров, липень 2017 рік.
Залишити коментар