• О нас
  • Контакты

Кошик, наповнений доброти, щедрості, поваги, співчуття…

Кошик, наповнений доброти, щедрості, поваги, співчуття…

На вулиці сонечко припікає з раннього раночку, весело радіє життю. А серденько моє мліє, що не можу вийти і подивитися, як моє місто перетворюється на красу. Слава Богу, мене не залишають вчителі-колеги моєї рідної школи №6, прихожанки храму святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Вони несуть мені радість спілкування, спасіння від моєї самотності…, навіть про болі свої я забуваю…

Які тільки різноманітні зустрічі організовують дорогі мої дівчата для мене!. "Зустрічі" з благодатною природою. Ось і чергова зустріч.

"Прийшов" до мене в квартиру кошик, наповнений квітами, розкішною рубіновою черешнею, тендітними малинами і пахощами, пахощами…

Беру в руки цю чудову черешневу смакоту і згадую, як весною, в саме цвітіння садів, я виглянула у віконце, а там – пухнастий сніг на зеленому листі і на квіточках. А вистояли дерева і подарували людям плоди, такі щедрі, як ніколи. А все по Божій милості, на радість людям і мені. Я так радію і згадую, і заспівую "Росте черешня в мами на городі":

Росте черешня в мами на городі,

Стара-стара, а кожен рік цвіте.

Щоліта дітям ягодами годить,

Хоча вони не дякують за те.

Мамо! Мамо!  Вічна і кохана …

Ви пробачте, що був неуважний,

Знаю, ви молитесь за мене

Дні і ночі, сива моя нене…

Живе старенька мати у Господі

Невтомні руки,  серце золоте,

Щодня і дітям, і онукам годить,

Хоч рідко з них дякує за те.

Ну що ж про вдячність забувають люди,

Душа сліпа у щасті, а проте

Вони прозріють, але пізно буде,

Черешня всохне, мати одцвіте.

Тремтить моє серденько, що я не можу пригорнути свою стареньку маму, яка живе далеко від мене…

Розбираю щедрий кошик: маленька гілочка черешні з ягодами, гілочки м’яти цілющої, духмяна гірська лаванда… І дуже тендітний віночок із ромашок. Мої улюблені квіточки! І ягоди… Дивно… в такі хвилини здається, що і біль відступає, а серце співає, і слова самі від душі ллються, слова-рядочки:

Ромашки – це чудо, ромашки – це диво,

Це сонечка ніжний цілунок,

Далеких слідів відблиск білий,

Це посмішка долі в дарунок

Ромашка – це згадка про юність

З дитинства раділа цим квітам,

Ромашка – людської  перлини відтінок,

Це тисячі тисяч прозорих росинок.

Квітка ця - не зрада, а навпаки кохання

Ох, скільки любові  вмістилося в неї,

Такої ніжної, такої трункої…

А вона росте собі, і в ній сила чекання…

Сама собі радію: Бог послав мені слова віршовані, слова подяки. Я сама себе не впізнаю, дивлюсь на себе зі сторони і бачу радісну дитину, яка всьому радіє і за все дякує… А ще я вичитала нове слово "емпатія" (високий рівень співпереживання). Це слово стосується моїх дорогих дівчат… Нехай Господь береже ваше серце, береже вас і ваших близьких! Слава Богу за все!

З подякою  щирою від душі. Віра Жук, м.Покров, липень 2017 рік.

Оставить комментарий

Отправить